ДИТИНСТВО ТА ОСВІТА
Климентій Казимир Шептицький – блаженний Католицької Церкви, церковний діяч і архімандрит монахів Студійського уставу, брат Праведного митрополита Андрея Шептицького.
Народився 17 листопада 1869 року в аристократичній родині, син графа Яна (Івана) Шептипцького та його дружини Софії; брат митрополита Андрея Шептицького. Закінчив гімназію святої Анни в Кракові, навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа, у 1892 році отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті (Краків). Одночасно закінчив Інститут лісництва.
СВІТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Працював адвокатом, допомагав батькові управляти сімейними маєтками, був членом галицького сейму. В 1900-1907 роках – депутат австрійського парламенту, співавтор «Загального австрійського закону про ліси». Автор робіт із питань сільського господарства, голова Галицького лісничого товариства.
Був послом до Галицького сейму та Віденського парламенту.
У 1907 році відійшов від політичної діяльності, захопився господарською роботою в маєтку, де побудував церкву для греко-католиків.
СТУДІЙСЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ
У 1911 році вступив до бенедиктинського монастиря у Байроні, в 1912 році перейшов у греко-католицький монастир Студійського уставу (Студитів) у Кам’яниці в Боснії, де склав монаші обіти і отримав ім’я Климентій.
У 1915 році став ієромонахом. Отримав богословську освіту в університеті Інсбрука. У його монастирській келії були лише залізне ліжко, шафа з книгами, столик і клячник, на якому молився перед Розп’яттям. За спогадами сучасників, він, колись був бажаним гостем аристократичних салонів, завзятим мисливцем, власником маєтку, не шукає тепер для себе ніяких переваг: миє разом із братами брудний посуд (ті навіть вдавалися до замовлянь, щоб не допустити його до цього), носить вугілля по вулиці, чим шокує львів’ян: «Граф – і відро з вугіллям!»
Якось один із ченців на сповіді зізнався, що «обносився», так о. Климентій запропонував йому чудові штани з «графських часів», у яких соромився ходити, тому що були занадто «розкішними».
З 1918-го року став настоятелем монастиря, що знаходився в Уневі, а з 1926-го року ігуменом Студитів Свято-Успенської Унівської лаври. Зіграв значну роль в історії греко-католицького чернецтва в XX столітті.
У 1936-1937 роках спільно з митрополитом Андреєм Шептицьким склав статут для монахів Студійського уставу, відомий під назвою «Типікон», який апробував папа Пій XII. Брав участь у заснуванні жіночого студитського монастиря в Якторові та Канаді. Був членом Богословського наукового товариства, читав лекції в університеті Інсбрука. З 1937 жив у Львові, допомагав своєму братові в управлінні церквою. 3 1939 – член Українського Католицького Інституту, церковного об’єднання імені митрополита Рутського.
Під час Другої світової війни брав участь у порятунку євреїв в Україні – їх ховали в монастирях, а потім переправляли в угорську Україну. Восени 1944 року, митрополит Йосиф Сліпий звів Климентія Шептицького у сан архімандрита монахів Студійського уставу і призначив керівником делегації на переговорах з органами радянської влади, яка була прийнята в Москві головою Ради у справах релігійних культів при Раднаркомі Іваном Полянським.
ЗАХИСНИК ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
Проте керівництво СРСР взяло курс на ліквідацію унії і приєднання греко-католиків до Російської православної церкви. У 1945 році всі уніатські єпископи були арештовані (ніхто з них не погодився перейти в православ’я), і церкву фактично очолив старий архімандрит Климентій, який закликав священиків не погоджуватися на перехід в юрисдикцію Російської православної церкви.
Влітку 1945 року зібрав 61 підпис греко-католицьких священиків під проханням звільнити заарештованих єпископів і припинити переслідування греко-католиків. Влада заборонила йому жити у Львові; останній період життя на свободі він провів в Уневі.
Направив у Ватикан лист з описом переслідувань, яким піддавалися греко-католики. Цей лист було перехоплено органами НКВС, що і стало приводом для його арешту.
АРЕШТ І МУЧЕНИЦЬКА СМЕРТЬ
5 червня 1947 року архімандрит Климентій був заарештований більшовиками у своїй келії під час вечірньої молитви і засуджений на 25 років.
З 27 червня 1947 року містився в Київській внутрішній в’язниці МВС. У його біографії сказано, що саме в її стінах отець Климентій зазнав найбільших знущань, про що свідчать протоколи допитів, що проходили переважно вночі. Енкаведисти різними способами намагалися зламати його: побоями, фізичною і моральною наругою, шантажем, залякуванням, співчуттям, улесливими обіцянками. Слідчий неодноразово пропонував йому зректися своєї віри, перейти в юрисдикцію Московської патріархії, обіцяючи відпустити його в монастир. Архімандрит залишався непохитним у своєму переконанні, залишався вірним християнським ідеалам. Після року слідства архімандрит Климентій був засуджений до восьми років позбавлення волі і відправлений у Владимирську в’язницю, де помер 1 травня 1951 року о 21 годині З0 хв. у тюремній лікарні.
Похований під її стінами в попередньо викопаній ямі 3 травня о 3-ій годині ночі. Його могилу відшукати не вдалось.
Отець Климентій Шептицький був беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року в Львові під час офіційного візиту Святійшого Отця в Україну.
У 1996 році отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у період Голокосту.
Літургійний день пам’яті блаженного священномученика Климентія – 01 травня.
